Проєкт успішний чи ні? Як дізнатись?

З цією дилемою допомагала розібратися нашим молодим «фабрикантам» Ольга Гріднєва на тренінгу «Оцінка та моніторинг реалізації проєкту». Саме такою важливою темою 30 листопада 2019 року ми завершили цикл тренінгів у рамах проєкту «Студія навиків «Фабрика проектів».

Скільки відкриттів зробили для себе «фабриканти» на цьому тренінгу: чим різняться моніторинг та оцінка, хто і навіщо їх здійснює? що таке «драбина впливу»? хто «споживає» отримані результати? які обрати показники (індикатори) для моніторингу/оцінки? коли і якими методами збирати дані? як включати ці дані до плану моніторингу і оцінки та проєктного звіту…


Тепер «фабриканти» впевнено підтвердять, що і моніторинг, і оцінка є необхідною складовою й організаційною умовою впровадження соціальних проєктів. Але так було не завжди. Вперше питання моніторингу та оцінки проєктів постало у 60-ті роки ХХ століття у США, а значний їх розвиток відбувся лише протягом останніх років, коли в світі стала невпинно зростати кількість соціально орієнтованих проєктів та програм.

Уже «фабриканти» знають, що основне завдання моніторингу та оцінки – збирати необхідну інформацію для прийняття відповідних рішень. Що сутність моніторингу та оцінки одна й та ж – відстеження процесу та результатів проєкту. Але відмінності між ними є і полягають вони у глибині аналізу інформації та тих питаннях, на які планується отримати відповідь:


моніторинг відповідає на запитання «Як?» і «Що?» – як йдуть справи, що робиться, що зроблено, що за зміни відбулися, що за труднощі виникають тощо (тобто, повсякденне відслідковування ситуації, порівняння того, що відбувається, з тим, що передбачали досягти, а отримана інформація використовується для поліпшення роботи за проєктом).


оцінка відповідає на більш складні і серйозні запитання «До чого це призвело?», «Чому?», «Наскільки?» – наскільки добре зроблено, наскільки значущі зміни відбулися, наскільки вдалося подолати труднощі, вирішити проблему тощо (тобто, проводиться до початку проєкту, на ключових етапах реалізації і наприкінці проєкту, а отримана інформація дозволяє оцінити його ефективність та сформулювати рекомендації для подальших проєктів).

А скільки практичних вправ виконали «фабриканти» за задумом тренерки:

– вишукували показник (індикатор) для моніторингу/оцінки певного аспекту проєкту (кількісний/якісний);

– прописували «паспорт» індикатора (назва індикатора, тип (ресурс/діяльність/результат/наслідки/вплив), метрика (як рахуємо/визначаємо?), як збираємо дані та як часто збираємо? обмеження (що може вплинути на достовірність показника?);

– перевіряли, чи «сильним» є індикатор (конкретний, застосовуваний, достовірний, незалежний, своєчасний).

Щиро вдячні Ользі Гріднєвій за змістовний матеріал і його напрочуд легку подачу у такому нелегкому питанні, як моніторинг та оцінка реалізації соціального проєкту. Окремо вдячні за «оптимістичні» закони Финейгла щодо інформації ):


P.S. Ну що ж, наші любі «фабриканти», час майстерень настає і наближається момент істини)


*Проєкт реалізується за підтримки Фонду сприяння демократії Посольства США в Україні

Хмаринка ##